Прикольні вірші Ані

Не знаю, як сприймеш ти послання,
Але я в віршах його піднесу …
До себе хочу привернути твою увагу,
Тим самим від туги тебе врятую!

Хочу сказати, що ти красива дуже,
Як королева ти витончена …
І, немов неба сині твої очі,
Напевно, ти, Анька, закохана …

З нагоди такого я назад,
Беру свої слова, що я сказав …
Що кажеш? Чи не закохана? Зрозуміло …
Тоді все правда, що тобі сказав!

Ми дружимо, Анька, це так прекрасно!
Один одного ми секрети знаємо все …
І сваритися з тобою мені небезпечно,
Адже таємниці ти мої розкажеш всім!

А тому, хоч мені часом нудно,
Але буду слухати я твої слова …
Ти не подумай, Аня, мені не важко,
Я в слухання досягла майстерності!

Хочу все знати я про тебе таке,
Щоб боялася сваритися зі мною!
Ну а поки, нехай нас буде двоє —
Задружіться так, що не розлий водою!

Коли тебе я бачу, відразу регіт
Навіює весь твій зовнішній вигляд!
Навколо тебе завжди якийсь шепіт,
Адже ти не леді, ти, Анюта — бандит!

З тобою не засумуєш ні разу —
Придумуєш жарти ти на раз!
Будь-яку, навіть маленьку фразу
Ти перетвориш в смішних чимало фраз!

Нехай на інших ти зовсім не схожа
І шибеником ти вирости змогла,
Ні для мене подруг тепер дорожче,
Такі ось, Анюточка, справи!

Тобою невміло захоплююся
І слів знову, повір, не знаходжу!
Тебе побачу і, знову, ніяковію …
А ти крута, як я подивлюся!

Одягнена зухвало і помітно,
Прям вся така-розтак ти …
Нехай невисоким вродилася зростанням,
Зате ваблять чоловіків твої риси …

Фігура у тебе не ідеальна,
Але, що ж поробиш, як тут кажуть …
Зате, як особистість, дуже небанальна!
І сексуальна навіть, на мій погляд!

Красивих слів я говорити не буду,
А то звикнеш, вимагати почнеш …
А не отримаєш — будеш бити посуд
Або з усім до іншого враз підеш!

А тому хвалити тебе не стану,
А то звикнеш і почнеш пиляти …
А я хвалити одного разу сам втомлюся
І ти захочеш враз мене вбити!

Я про любов не стану зарікатися,
Ти, Аня, знаєш про любов моєї …
Тобі в віршах я буду зізнаватися
Про те, що ти на світі всіх миліше!

Як шкода, що я не принц, ти — не принцеса,
Все було по-іншому б тоді …
І не було б від неробства стресу,
Йшли повільно б в палаці року …

Ти б на балах ламбаду танцювала,
Дієти складала б при дворі …
Мене б ти взагалі не діставала,
Мозок не свердлила в головний корі!

Як шкода, Анюта, що ми просто люди,
Що немає палаців, карет у нас, балів …
Зате один одного дуже сильно любимо
І я на все, на все тепер готовий!

Тебе знайшов, та ти і не губилася,
Все якось швидко враз сталося …
Я подзвонив, а ти не розгубилася,
Я думав, що мені міцно пощастило …

Як раптом наздогнав через тиждень,
Що ти, Анюта, штучка ще та …
І очках чесним я твоїм не вірю,
Чи не підкуповує більше краса …

Ти хитра, але мудра така,
Що без тебе я жити можу ледь …
З тобою поруч в хмарах літаю
І ніжності знову шепочу слова!

Ти на «слабО» зловити мене вирішила,
Мовляв, я не впораюся, Анечка моя!
Вірш написати мене ти попросила,
Так ось тобі віршами мова моя!

Коротше, римувати я навчився
І, як поет я музу відшукав!
Ти бачиш, як сьогодні відзначився,
Що рядки і тобі я накрапав!

На жаль і ах! Мені не слабО, подруга!
Як бачиш, все я зміг і все зумів!
Нехай знає наша вся тепер округу,
Що я віршами суперечка з тобою оспівав!

Ну, як же це все-таки не чесно,
Я говоритиму такі ось слова …
Сама ти розумієш, що не приємно,
Ставити, що не в порядку голова?

Ми сварилися не раз уже, Анютка,
Але в цей раз все якось вже не так …
Ми розлучаємося? Це що за жарт?
Слова такі зовсім не дрібниця!

Давай удвох вирішимо, що це жарт!
Ну, нехай не жарт, буде нехай прикол!
Подумай, Аня, я даю хвилинку …
Згодна? Слава Богу! Рахунок нуль-нуль!

Облишмо більше ображатися,
Без травм нехай буде, а слова не береться до уваги …
З тобою небезпечно, мила лаятися,
Нехай мені і далі, як зараз, везе!

охожіе записи: